Марихуана тримм Рыбинск

Чеее, ребятки! Как дела? Вы не представляете, что только что произошло в моей жизни! На днях я решил купить себе закладки. Знаете, те, которые поднимают тебя на трендовый уровень и дают возможность читить жизнь на полной мощности. Жажда новых ощущений поглотила меня, и я рванулся на поиски качественного товара. Но, братцы, здесь начался настоящий квест! Закинуться нормальными шишками оказалось непросто. Каждый, кому я обращался, пытался впарить мне некачественный сушняк. Вот тебе и доверие к людям… ну, думаю, вы меня понимаете. И вот, когда я уже был на грани отчаяния, мой бро по имени Джонни подкинул мне идею. Он сказал, что может помочь, но у него была одна условияшка – я должен был подстричься налысо на спор. И я, дурак, решился на эту сделку! Сразу после этого момента начался мой крэзи приключение. Я и мои колеса отправились в салон к модному парикмахеру по кличке "Крутой Боб". Он был известен своим неповторимым стилем и умением делать закос под трендовый look. Я садюсь на стул веселого клоуна, и он приступает к своей магии. Дрель, ножницы, все летит вокруг меня. Тут он внезапно достает машинку и хапает мои волосы, как будто это кусок сочной пиццы! Парикмахер вытворял настоящие чудеса, как Бог вольнодумца! И вот, когда все было готово, я огляделся в зеркало и… свистотаааааа! Моя голова превратилась в настоящий бильярдный шар! Теперь я выглядел так, будто только что выиграл все бои в стиле рэп-баттл! Но это еще не все, друзья! Чтобы отпраздновать мое новое обличие, я решил закинуться своими закладками. Мне надо было показать всем, что я не просто наркоман, а настоящий бог в этом деле! Я собрал всех своих приятелей в моей городской квартире. Зажигалка, прокуренные стены и запах марихуаны – вот что было основными атрибутами этого шального вечера. Мы задрали музыку, она грохнула, словно бас в моих колесах, и мы все начали делать свои хапки. Мы читили жизнь на полном автопилоте, словно выжигали на дороге следы от страстных колесишек! Часы превратились в секунды, а секунды в минуты. Все мы были настолько высоко, что казалось, будто парим в облаках. Кажется, пришли культурные люди – сказал Джонни. Это была полиция. Мы были в шоке, дружок пропал и тут-то мы и поняли, что нам с Джонни придется считать деньги и уходить с новой полиээ, но совершенно новыми эмоциями. Сушняк, закладки и все дела - это жесткая игра, в которой никого не победить. Так что держитесь подальше от этой грязной волны, живите ярко и будьте настоящими, а не подражателями. Вам всем поклон!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...